Sokal - historia i dzień dzisiejszy miasta i rejonu

Sokal

Sokal, miasto w zachodniej Ukrainie, nad rzeką Bug. 24 tys. mieszkańców (1993).

- Pierwsze wzmianki o Sokalu pochodzą z XI w., jako o ważnym mieście.
- W 1366 r. dostało się pod panowanie Polski piastowskiej.
- W 1410 r. weszło w skład województwa bełskiego.
- 1424 prawa miejskie. Od 1462 siedziba powiatu.
- 2 sierpnia 1519 klęska wojsk polsko-litewskich pod wodzą hetmana wielkiego litewskiego Konstantego Ostrogskiego w bitwie pod Sokalem z Tatarami.
- Po I rozbiorze Polski (1772) w zaborze austriackim, w prowincji Lodomeria.
- 19 października 1918 Sokal znalazł się w Zachodnioukraińskiej Republice Ludowej.
- 1919 powrócił do Polski.
- W okresie międzywojennym znajdował się w województwie lwowskim, w powiecie sokalskim.
- We wrześniu 1939 zajęty przez wojska radzieckie.
- Od 1941 pod okupacją niemiecką,
- Od 1944 część Sokala należała do Polski, po czym od 15 lutego 1951, do ZSRR.
- 1945-1991 w Ukraińskiej Socjalistycznej Republice Radzieckiej.
- Od 1991 w niepodległej Ukrainie.

Przemysł materiałów budowlanych, chemiczny, włókienniczy, spożywczy.

Zabytki: zespół klasztoru Bernardynów z kościołem (XVI w.), klasztor Brygidek (XVII w.), cerkwie: Nikołajewska (XVI w.), Michajłowska (1778-1835).

Sokal

СОКАЛЬ

Територія, на якій потім виникло місто Сокаль, входило до Белзького удільного князівства, яке утворилося близько 1170 року і належало спочатку Волинському, а потім Галицько-Волинському князівствам. Сокаль вперше згадується в історичних джерелах у 1377 році. Існує декілька версій щодо походження назви Сокаль. Найбільш поширена з яких, хоч і менш ймовірна, виводить її від птаха сокола.

У 1424 році місту було надане Магдебурзьке право, до 1462 року Сокаль перебував у складі Белзького князівства Речі Посполитої. До наших днів зберігся зразок печатки міста початку ХVI ст. із зображенням сокола.

У XV-XVI ст. Сокаль часто зазнавав спустошливих нападів татар. Після відомої сокальської битви 1519 року, в якій українсько-польські війська на чолі з князем Костянтином Острозьким були переможені татарами, місто було спалено дотла.

У 1594 році в Сокальській церкві св. Миколая відбулася вступна нарада українських церковних ієрархів про унію з Римом.

Місцеве населення Сокаля постійно боролося за свої національні права. Особливо активною була ця боротьба у роки Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., коли у вересні 1648 р. до Сокаля прибув козацький загін Богдана Хмельницького.

У 1772 році Сокаль потрапив під владу Австрії. З середини XI ст. місто стало своєрідним невеликим курортом. Довколишня шляхта будувала літні відпочинкові будинки над Бугом, даючи початок вул. Шляхетській (тепер Богдана Хмельницького). В 1885 році проведено до Сокаля залізничний шлях, що стало новою епохою в розвитку міста. 1891 року Сокаль, згідно краєвого закону, був віднесений до 30 найбільших міст Галичини, населення його складало понад 8000 чоловік. У ті ж часи розгортається українське громадсько-політичне життя, провідником якого був видатний політичний діяч, майбутній президент Західно-Української Народної Республіки Євген Петрушевич.

Розвитку міста пошкодив початок І світової війни. Вже на її початку Сокаль захопили російські війська, а у червні 1915 року він знову у руках австрійців. Сокальці з радістю зустріли проголошення ЗУНР. Багато з них зі зброєю в руках відстоювали свою молоду державу у складі 5-тої Сокальської та 9-тої Белзької бригад УПА. У період між двома світовими війнами у Сокалі активно діяли українські громадські та політичні організації: "Просвіта", "Союз Українок", "Пласт", "СУМ", "Сокіл", УНДО, УСРП, ОУН на чолі з такими відомими діячами як Б. Чайківський, С. Ріпецький, П. Сапоцький, І. Климів-"Легенда".

Місто зазнало великих спустошень під час Другої світової війни.

Сучасний Сокаль це мальовниче місто на березі Бугу, центр одного з найбільш сільськогосподарських регіонів Львівщини, населення якого складає близько 25 тис. чоловік.

У новобудови міста гармонійно вписуються пам'ятники старовини: Миколаївська ренесансна церква та Єврейська синагога середини XVII ст., Михайлівська церква поч. ХІХ ст., бароковий архітектурний ансамбль кляштору Бернардинів XVII ст., церква св. Апостолів Петра і Павла, приміщення гімназії та банку поч. ХХ ст.

Tatiana

Sokal, miasto powiatowe w Galicyi, 90 kim. na płn.-płn.-wschód od Lwowa, 12 kim. na płd. od grań. pow. włodzimierskiego gub. wołyńskiej, między 50° 28' a 50° 31' płn. szer. i 41° 53' a 42° l' wsch. dług. od F.

Na płn. leżą Konotopy i Ilkowice, na wschód Świta-rzów i Horbków, na płd. Poturzyca i Zawi-sznia, na zach. Sawczyn i Opólsko. S. leży nad Bugiem (dorzecze Wisły), który wchodzi tu od płd., płynie środkiem obszaru na płn., dzieląc się na ramiona.

Zabudowania miejskie i przedmieścia: Lwowska ulica, Nowa, Szlachecka i Zgniła leżą na praw. brzegu; na płd. od miasta leży pr/.ys. Babiniec; na lew. brzegu mieści się klasztor bernardynów a na płn. od niego przedmieście Zabuże.

Cały obszar przedstawia równinę wznieś, najwyżej na płd.-wschód (wzgórze Sokal, 258 mt.). Na wschód od S. wznosi się wzgórze Strochów do 237 mt.

Własn. wiek. (gminy miasta) ma roli or. 419, łąk i ogr. 37, pastw. 210, lasu 135 mr.; wł. mn. roli or. 4025, łąk i ogr. 486, past. 50 mr.

W r. 1880 było 1045 dm., 6725 mk. (2035 obrz. rz.-kat., 2142 gr.-kat., 2408 wyzn. izr., 140 innych wyznań; 4797 Polaków, 1773 Rusinów, 72 Niemców.).

Par. rz.-kat. w miejscu, dek. bełzki. Istniała już w r. 1517; pierwotny akt erekcyi zaginął. Odnowił fundacyą Jan Kazimierz w r. 1662. Kościół spłonął r. 1772. Wskutek tego kościół poklasztorny brygitek, w XVI w. wystawiony przez Krystynę z Lubomirza Potocką, woj. krakowską a starościnę sokalską, a w r. 1793 p. w. św. Michała Arch. konsekrowany, przeznaczono na parafialny.

W miejscu pierwotnego kościoła postawiono w r, 1879 murowaną kaplicę. Na cmentarzu jest także kaplica.

Do par. rz.-kat. należą prócz Sokala: Baranie ;Peretoki, Beńducha, Bojanice, Chorobrów, Cielęż, Czortowiec, Horodłowice, Jastrzębice, Ilkowice, Józefówka, Konotopy, Łoszyniec, Manastyrek, Opólsko, Poturzyca, Podzimierz, Radwańce, Sawczyn, Skomorochy, Steniatyn z Rojatynem, Szmitków, Tyrzyce, Ulwówek, Walawka, Wolica Radwaniecka, Wołowin, Wólka Poturżycka i Zbysze.

Par. gr.-kat. w miejscu, dek. sokalski. Do par. należy Poturzyca. Cerkwie dwie: parafialna p. w. św. Mikołaja, druga p. w. św.
Piotra i Pawła

kory-kora

Uzupełnienie do historii
----------------------------

Miasto nad rzeką Bug uzyskało w 1424 r. prawa miejskie.
Od 1462 siedziba powiatu.
W 1519 wojska polsko-litewskie zostały tutaj rozbite przez Tatarów.
Po I rozbiorze Polski (1772) włączony do Austrii.
W 1919 powrócił do Polski.
We wrześniu 1939 zajęty przez wojska sowieckie, w 1941 niemieckie.

Podczas II wojny światowej w starej części Sokala znajdowało się getto, w którym zginęli wszyscy miejscowi Żydzi. W mieście zachowały się dwie synagogi: stara położona w parku, w dawnej żydowskiej dzielnicy i nowsza - XIX wieczna.

W 1944 Sokal powrócił do Polski.W końcu lat 40-tych XX w. Związek Sowiecki chcąc uzyskać kopalnie węgla kamiennego pod Sokołowem "zaproponował" wymianę obszarów granicznych. Rządzona przez komunistów Polska odstąpiła teren nadbużański wraz z lewobrzeżnym Sokolem, Krystynopolem, Bełzem, Warężem i Uhnowem. Otrzymała za to lesisty obszar w Bieszczadach z Lutowiskami, Ustrzykami Dolnymi i Dobromilem.

Polska przejąć miałaby w ten sposób linię kolejową Przemyśl - Zagórz i kopalnie w wyczerpanym złożem ropy naftowej w Czarnej.

Związek Sowiecki, mimo iż był inicjatorem "dobrowolnej zamiany" zażądał od Polski dopłaty w złocie, jako 'rekompensaty' za "cenną" kopalnię.Gdy strona polska nie zaakceptowała tego, ZSRR pozostawił sobie część linii kolejowej w Bieszczadach.

Ostatecznie granice ustalono dopiero w 1951 roku. Obie strony musiały przesiedlić ludność, której nie wolno było zabrać majątku trwałego.

15 lutego 1951 roku dokonano "wymiany odcinków granicznych" nad Bugiem i w Bieszczadach. W skład terytorium ZSRR wszedł pas ziemi położony w widłach Bugu i Sołokiji wzdłuż linii kolejowej Rawa Ruska - Krystynopol z Bełzem i Uhnów.

Do PRL przyłączono natomiast słabo zaludniony rejon Ustrzyk Dolnych w Bieszczadach, m.in. miejscowość Lutowiska, z której w lipcu 1944 roku większość miejscowych Polaków wyjechała po tym, jak tereny te znalazły się w granicach ZSRR.

Po uzyskaniu żądanego obszaru ZSRR zbudował kilka kopalń węgla kamiennego o zdolności produkcyjnej 15 mln ton węgla rocznie. Przejęty obszar cechował się także doskonałymi glebami pod uprawy rolne.

W zamian Polska otrzymała obszar podgórski o słabych glebach i wyczerpanych złożach ropy naftowej.

W wyniku "wyrównania granic" Sokal znalazł się w imperium sowieckim, od 1991 na terenie Ukrainy.

W mieście zachowały się też klasztor Brygidek (XVII w.) oraz cerkwie: Nikołajewska (XVI w.) i Michajłowska (1778-1835).

Sokalski · Gość

Історія

Сокальський район об’єднує разом із сучасними суб’єктами історичне минуле та суспільна культурна спадщина. У Х - ХІVст.

Сокальщина знаходилась у складі Волинського та Галицько-Волинського нязівств. Пізніше територія району перебувала (до 1772 р. і в 1918-1939 рр.) у межах польської держави, а також Австро-Угорщини (1772-1918 рр.).

Ці історичні події зробили свій відбиток на характері архітектури, мистецтва, традицій та в значній мірі на менталітет населення, що проживає у басейні Західного Бугу.

У дорадянський час для території Сокальського району, як зрештою і для усього Побужжя, була типовою етнічна стократність населення, що вплинуло на формування специфічного полікультурного середовища.

Серед традиційних українських пам’яток на Сокальщині зустрічаються у великій кількості пам’ятки польської культури, дещо менше єврейські та німецькі.

Sokalski · Gość

Про Сокаль

Також про давній Сокаль
пора хвальне слово сказати.

С. Кльнович, 1584 “Роксоланія”

Територія, на якій розташований Сокаль, належала в далекому минулому до Київської Русі, а згодом - до Галицько-Волинського і Белзького удільного князівства.

Писемних документів, які б засвідчували, що місто існувало в ті древні часи, не виявлено. Не згадується воно ні в Київському, ні в Галицько-Волинському літописах. Але археологічні знахідки стверджують, що поселення на території Сокаля були в перші віки нашої ери, а також і набагато раніше.

У минулому столітті під час земляних робіт біля залізничного вокзалу викопано скелет давньої людини і кам’яні знаряддя, а в Західному Бузі знайдено рідкісний кістяний молоток. У південно-західній частині Сокаля виявлено двошарове поселення скіфського періоду, мідну плоску сокиру культури шнуркової кераміки, давньо-руські срібні сережки і полив’яні плитки. Особливо цінною була знахідка 1973 року. Тоді на правому березі Бугу пощастило натрапити на скарб давньоруських прикрас, до якого входили пластинча-тий браслет, чотири вислових кілець і перстень. Різні побутові предмети доби Київської Русі доводилось зустрічати на території Сокаля й раніше. Деякі археологічні матеріали, що були колись виявлені на території Сокаля безслідно пропали.

Коли в середині ХІV століття розпалося замучене виснажливою боротьбою з іноземними загарбниками і знесилене внутрішніми чварами Галицько-Волинське князівство, Белзьку землю, на території якої знаходився Сокаль, захоплюють литовці, потім угорські феодали, а згодом вона переходить у власність мазовецьких князів.

Приблизно 1396 року литовський князь Ягайло, котрий став польським королем, дарує Белзьку землю, до якої входили Буський, Любачівський, Городельський та інші повіти, своїй сестрі Олександрі, котра вийшла заміж за мазовецького князя Зимовита. Згодом цей Зимовит, який називав себе в своїх грамотах князем мазовецьким і принцом руським, підкреслюючи тим, що посідає наші землі, видає привілей, в котрому згадує Сокаль.

У ньому записано, що 15 серпня 1411 року Зимовит, князь мазовецький, дає Миколі Шерерові війтівство в Буську на праві магдебурзькім. З дня видання цього привілею й починали літочислення Сокаля. Та нині маємо документ, що вносить до віку міста значну поправку. Він датований 1377 роком. У ньому йдеться, що в ХІV столітті князь Владислав Опольський, який був васалом угорського короля Людовика на наших землях заклав у м.Белзі склад солі для купців з Литви. Далі в цьому документі згадуються міста Сокаль, Грубешів, Красностав, Городло і Холм. Отож Сокаль постаршав на 34 роки.

Попри все маємо підстави вважати, що місто було засноване набагато раніше. Ще в 1584 році один з найвидатніших польсько-українських поетів пізнього Ренесансу Севастян Кльонович у своєму знаменитому творі "Роксоланія" писав про державну славу Сокаля.

Найцікавішим у наведених рядках є те, що Севастян Кльонович називає місто старовинним. Це ще раз підтверджує думку деяких дослідників, зокрема Юрія Кругляка (“Ім’я вашого міста” К.,1978), що Сокаль заснований у добу Київської Русі, але не пізніше ХІІ-ХІІІ століть. Коли б місто виникло в 1377 чи 1411 роках, то навряд чи б Севастян Кльонович у 1584-ому році писав про нього, що воно старовинне і має “древню славу”.

Оскільки літочислення населених пунктів прийнято починати з найдавнішої документальної згадки про них - маємо щодо нашого міста орієнтуватися на 1377 рік. Але не варто втрачати надії, що колись, можливо, все-таки пощастить знайти джерело, яке проллє хоч промінчик світла на “древню славу” Сокаля, про котру нагадує нам Севастян Кленович у своїй “Роксоланії”.

Немає певних історичних даних і про походження назви міста Сокаль. Одна з легенд говорить, що Сокаль був урочищем, де водилось багато соколів. Звідси, мовляв, і походить назва. Приводом до цієї легенди стала грамота мазовецького князя Зимовита з ХV ст., в якій він забороняв полювати на соколів в околицях Сокаля. Цілком можливо, що в урочищі жив спеціально призначений охоронець соколів, сокольничий, сокаль.

Існує версія, що назва міста антропологічного походження й пов’язана з давньоукраїнським ім’ям. Але більш правдоподібну гіпотезу щодо появи топоніма Сокаль знаходимо в книжці Ю.Кругляка “Ім’я вашого міста” (К.,1976). Він зазначає, що в староукраїнській мові слово “сокаль” уживалося в значенні “кухня”, “їдальня”, тому й припускає, що на території, де в давнину заснувався Сокаль, стояла харчевня для подорожніх, від якої і пішла назва міста. Така мотивація цілком логічна. Адже “Толковый словарь великорусского языка” В. Даля також наводить слова “сокалчий” (кухар) і “сокальца” (кухня), покликаючись при цьому на книги, написані в м.Острозі в ХVІ ст. Це підтверджує вірогідність того, що від “сокаля”,“сокальці”(кухні, харчевні), які в ті давні часи могли знаходитись на березі Бугу, або в місці переправи через нього і взяло собі ім’я місто, що тут згодом заснувалось.

Доволі переконливе дослідження про ім’я нашого міста маємо в книзі “Белз і белзька земля від найдавніших часів до 1772 року” (Нью-Йорк-Торонто,1989), яку написав талановитий історик Т.Коструба. Воно переносить нас в ХІ ст. і на основі фактів доводить, що назва Сокаля пішла від імені половецького князя Сокала. Тут же подаються ось ці рядки з “Повісті минулих літ” за 1061 рік:

Sokal

mapa administracyjna rejonu sokalskiego w woj. lwowskim

bolas · Gość

Witam,
Czy ktoś z Was interesował się pamiątkami i miejscami w rejonie Sokala gdzie w 1920 roku doszło do ciężkich walk pomiędzy Wojskiem Polskim a bolszewickim ? Jak się dostać najłatwiej do Sokala ? Czasem bywam we Lwowie i tak zawsze mnie korciło ... co tam jeździ ? Jakieś elektryczki ? Czy busy ?

Serdecznie pozdrawiam Wink

kresowiak · Gość

Ze Lwowa do Sokala jest kkilka pociągów. Trasa nie jest długa bo ok. 8o km, ale z powodu postojów można jechać ok. 3 godzin.

W Sokalu noclegi można wykupić na stacji kolejowej w cenie od 20 do 50 grywień za dobę.

Jagram

dobre portale i fora rodowe i rodzinne:
www.sokal.fora.pl
www.naszerodowody.fora.pl
[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]
www.naszafamilia.fora.pl
www.naszekresy.fora.pl
www.wilnianie.fora.pl
www.kresowiak.fora.pl
www.lwowiak.fora.pl
www.wilniuki.fora.pl
www.krewni.fora.pl
[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]
www.naszairlandia.fora.pl
[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]

[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]
[link widoczny dla zalogowanych]

Knisz · Gość

Я. Б. Книш,
Архітектурні пам'ятки Сокаля першої половини XVII століття.
з архіву Сокальської районної бібліотеки

У першій половині XVII ст. Сокаль був середнім містом Белзького воєводства, чисельність населення якого вагалася між двома і трьома тисячами осіб. Перша письмова згадка про нього належить до 1377 року , коли ще місто розташовувалося не на правому березі річки Західний Буг (як тепер), а на лівому. Проте часті турецько-татарські набіги і спричинені ними руйнування змусили міщан шукати більш придатне місце для проживання.

Раніше в історіографії панувала думка, що Сокаль перенісся на правий берег внаслідок зруйнування міста татарами 1519 року і за дозволом, виданим старостою А.Тенчинським від 1524 р . Але дослідник А.Янечек, опираючись на неопубліковані архівні матеріали, прийшов до висновку, що міщани почали переселятися на правий берег ще перед 1517 р.

На новому місці Сокаль було наново добре укріплено. Місто оточували рови, з'єднані з Бугом, і високі вали, увінчані дерев'яними стінами з баштами. До наших днів збереглись лише фрагменти валів. Замок залишився на досить значній відстані з північної сторони від міських укріплень і мало зміцнював обороноздатність Сокаля.

Протягом першої половини І7 ст. його значення неухильно зменшувалося. Коли в 1648 р. до Сокаля прийшли козацькі війська, то місцева шляхта переховувалась не в замку, а в бернардинському кляшторі. Напевно, в цей час він уже був непридатним до оборони. Тому й не знаємо жодного випадку, коли б під час Хмельниччини його використовували як фортецю. У кінці 19 ст. на місці замку стояла цегельня і лише залишки його фундаментів, які виднілись у деяких місцях, дозволяли судити, що він займав досить велику площу.

У першій половині 17 ст. у Сокалі майже всі будівлі були дерев'яними. Із цегли чи каменю тільки починали мурувати перші культові храми. З першої половини 17 ст. до наших днів у Сокалі збереглися лише три архітектурні пам'ятки: комплекс кляштору бернардинів, єврейська синагога і церква св.Миколая. Коли у довідковій і краєзнавчій літературі час будівництва кляштору бернардинів вказується, в основному, правильно, то синагоги і церкви св. Миколая - приблизно і часто помилково. Церкву св. Миколая датують 15 ст. і 16 ст., а про синагогу або зовсім не згадують, або відносять до 16-17 ст.

У межах міських укріплень містилась церква св. Миколая і синагога, а монастир бернардинів стояв на лівому березі ріки і був окремою укріпленою фортецею. Церква св. Миколая розташувалась у західній частині міста. Відома її дерев'яна попередниця, яка ще в 1472 р. стояла у лівобережному Сокалі.

Після перенесення міста на правий берег, приблизно у другій половині 20-х рр. 16 ст. міщани побудували однойменну дерев'яну церкву. У ній в 1594 р. відбулася нарада православних єпископів у справі вироблення умов укладення унії. У 1630 р. страшна пожежа знищила майже все місто, тоді "церкви дві, тобто святого Миколи і Пречистої, до ґрунту з одягом і всіма церковними речами згоріли, також і дзвони, з яких бачили сплавленої бронзи штуку і лише один цілий дзвін.”

Якби тоді церква св. Миколая була збудована з каменю і цегли, то про неї у документі було б сказано, як про міський костьол, у якого "...тільки стіни цілі, а всередині все... згоріло.”

Після цієї пожежі на місці деревинної церкви побудували нову з каменю і цегли, яка у 1639 р. згадується вже як діюча. Але її будівництво ще не було завершене, позаяк біля стін у 1640 р. стояли риштування, а для дальших будівельних робіт міщани приготували 60 тис.цеглин.

Напевно, церква була повністю збудована за кілька років до Хмельниччини. Дослідники відносять її до унікальних пам'ятників української культури епохи Ренесансу. Одночасно вони знаходять у ній сліди афонських впливів.

Ймовірно, церква св.Миколая сильно потерпіла у 1648 р, під час придушення вересневого селянсько-міщанського повстання. Тоді, за свідченням очевидця, Сокаль запустів, у ньому все було сплюндровано і всіх людей винищено. У кінці минулого століття В.Чернецький знайшов над церковними хорами добре вбережений напис, який говорив, що церкву відреставровано у 1694 р. [

Напевно, це було зроблено до сторічного ювілею наради православних єпископів. М.Голубець знайшов візитацію, датовану 1731 р., в якій сказано: "Сама церква мурована, з давніх-давен не була крита зверху, але тільки засклеплена, тепер одначе покрівлею і банею високо украшена.

Отже, бароккове завершення вона отримала тільки у першій третині 18 ст. Біля церкви св.Миколая до 1821 р. стояла дерев'яна церква Пречистої Діви Марії. Навколо них до кінця 18 ст. був цвинтар, про існування якого у кінці 19 ст. свідчили сліди позападалих гробів.

На грані 19 і 20 ст. до південної сторони церкви св. Миколая було прибудовано каплицю.

Значної шкоди будівлі завдала друга світова війна. У повоєнний період деякий час у ній розміщувався склади. 1971-1977 рр. церкву відреставрували, тоді ж було відновлено північне приміщення біля апсиди по аналогії з південним, але, разом з тим, необгрунтовано розібрано каплицю коло притвора.

4 листопада 1977 р. у ній відкрито Сокальський історико-краєзнавчий музей.
У І989р. церкву передали православній громаді міста Сокаля. Під час ремонтних робіт, проведених у 1990-1991 рр., було змінено форму бані і вдвічі збільшеної приміщення з північної сторони, що викликало протест громадськості .

Тоді ж виявили засипаний старою цеглою підземний перехід шириною один метр, який йшов від вівтаря до річки Західний Буг. Під час вибирання зараженої грибками землі всередині церкви було знайдено останки дорослої людини і дитини та залишки труни. У східній частині Сокаля поблизу міських стін розміщувалась єврейська синагога. Документи фіксують появу євреїв у місті на початку 16 ст.

Але у самому Сокалі їм дозволялося проживати лише у двох будинках. Проте євреї різними способами обходили цю заборону і вже в 1629 р. проживали у 18 будинках. [22] М.Горн висунув припущення, що спочатку у Сокалі, ймовірно, в 16 ст. була збудована дерев'яна синагога, яка згоріла у 1637 р. під час міської пожежі.

На її місці між 1687 і 1648 рр, була збудована нова, але вже із цегли, яка збереглась до наших днів. У кінці минулого століття краєзнавець В.Чернецький знайшов у сокальському міському архіві угоду, укладену в 1609 р. між міщанами і євреями. Один з її пунктів дозволяв збудувати у місті синагогу.

Отже, дерев'яна попередниця сучасної синагоги могла бути збудована не раніше, ніж на межі першого і другого десятиліть 17 ст. Сокальська синагога, збудована із цегли, має форму чотирикутника і вважається будовою оборонного типу.

Вона перестала діяти в роки другої світової війни, у повоєнний час зазнала значних руйнувань і використовувалась як склад, тепер перебуває у занедбаному стані. На лівому березі Західного Бугу, на значній відстані від міських укріплень розташований кляштор бернардинів із костьолом Богородиці.

До Сокаля бернардинів запросили у 1599 р. Їм було видано місце для будівництва монастиря, а князь Ян Остророг пожертвував для нього 5 тис.зл. Король Сигізмунд III затвердив це спеціальним привілеєм, датованим 4 травня 1600 р.

Сокальський староста Гієронім Язловецький 21 березня 1603 р. надав бернардинам земельну ділянку для видобування глини на виробництво цегли, дозволив збудувати цегельню, піч і будинок для стрихаржа (цегляра). 14 травня 1603 р. король спеціальний привілеєм закріпив за ченцями набуту ними нерухомість і дозвіл на організацію виробництва цегли.

Урочисте закладення кляштору відбулось 2 липня 1604 р. Через те, що будівництво велось на болотяних ґрунтах, воно тривало п'ятнадцять років. Аби заложити міцні фундаменти, викопали глибокі рови, у які густо позабивали вільхові палі. На дно сипали вугілля і ставили горщики з товченим шлаком, пересипаючи їх негашеним вапном і заливаючи рослинним маслом (олією).

Урочисте відкриття і посвячення кляштору відбулось 14 квітня 1619 р. Виконав ескізи і керував будівництвом бернардинського монастиря у Сокалі чернець Бернард Авелідес (помер 23.04.1617), який був литовцем за походженням. Йому приписують будівництво костьолів бернардинів і кларисок у Львові.

Кляштор був сильно укріпленою фортецею, яку протягом 17 ст. ніхто не зміг здобути. Він був оточений водами річки Ради і двома рядами оборонних стін з чотирма кутовими баштами. До кляштору вело двоє в'їздних воріт - східні і південні.

Перші завалились у 1838 р. , а другі були розібрані у повоєнний час. Костьол Богородиці збудований із цегли, трьохнефний, чотирьохстовповий з трансептом, увінчаний високим двосхилим дахом. У північно-східному куті, між подовженим хором з абсидою і нефом, підноситься у височину квадратна у плані двохярусна башта. Її верхній восьмигранний ярус увінчаний барокковим куполом.

двох боків до костьолу прибудовані дві каплиці: з лівого - св.Анни, з правого - Чудотворної Богородиці. Вони надають йому форму хреста.

Із північної сторони до костьолу прилягають келії, які були збудовані одночасно з ним. Вони цегляні, двоповерхові, коридорної системи і утворюють разом з костьолом прямокутний внутрішній двір. Два виступаючі кути келій - північно-західний і північно-східний - мають форму замкових бастіонів.

Під костьолом раніше була велика крипта, в яку вели два входи, закриті мармуровими плитами. Вона служила усипальницею не тільки для бернардинів, котрі мали свою окрему гробницю, але й для світських осіб, в основному, навколишньої польської шляхти. З 1604 по 1770 р. тут була похована велика кількість людей, імена яких зафіксувала кляшторна хроніка. Першим, у 1604 р., сюди перевезли померлого у Луцьку єпископа Холмського, а пізніше - Луцького Станіслава Гомолінського. Наступним, у 161З р. тут спочив белзький староста Ян Бояніцький.

Бернардинський кляштор славився чудотворною іконою Богородиці, коронація якої в 1724 р. була четвертою в історії Речі Посполитої. З нею пов'язана сфальсифікована ченцями легенда про те, що в 1655 р. Богдан Хмельницький, не змігши зі своїм військом здобути штурмом кляштор, попросив монахів, щоб ті впустили його в костьол. Гетьман нібито бажав помолитись перед чудотворним образом, але, насправді, хотів вивідати таким підступним способом чисельність оборонців і їх озброєння. Коли перед ним відслонили завісу, то з ікони Богородиці на нього вдарило таке сильне світлого він осліп. Лише після чистосердечного каяття Б.Хмельницький через п’ять годин прозрів. Для підтвердження автентичності своєї розповіді монахи сфальсифікували два листи гетьмана до гвардильяна кляштора.

Бернардинський монастир не дійшов до наших днів у своєму первісному вигляді, він зазнав перебудов і руйнувань. У 1732 р. було підвищено висоту стін для збільшення його обороноздатності.

Через шістнадцять років на вежі костьолу встановлено годинник, виготовлений майстром Я.Чернявським. Після загибелі цього годинника в полум’ї пожежі, новий, виготовлений Л.Ганущаком, був встановлений у 1857 р.

Страшна катастрофа спіткала кляштор 25 травня 1843 р. Через необережне поводження з вогнем тоді спалахнула пожежа, яка знищила майже всю внутрішні обстановку костьолу разом із чудотворною Іконою Богородиці. У полум’ї загинуло багато старовинних мистецьких пам’яток, стародруків і рукописів» Кляштор було повністю відреставровано лише через п’ять років і наново посвячено 7 вересня 1848 р. Через десять років, під час бурі 6 березня 1858 р. блискавка двічі вдарила в ко&#

Filosokal · Gość

Це мабуть найкоротша історія Сокаля в історії Сокаля. Щоб невтомлювати Вас деталями історичних поворотів з життя міста у цьому розділі можна побачити найголовніші кроки в історії Сокаля. Пізніше у розділі "Цікаве з Сокаля" ми детальніше розглянемо різні теми з життя міста. Поступово підготовлюватимуться реферати, а наразі запрошуєм усіх бажаючих взяти участь у підготовці цих рефератів, на такі теми як "Дивне слово-Сокаль", "Сокаль середньовічний", "Сокальські доти і ІІ світова війна", "Сокальська вишивка" та інші.

Офіційні розкопки на території сокальщини та самого Сокаля показали,що людина з давніх давен облюбувала собі цю місцевість. В українській історичній піраміді мабуть нема такого археологічного періоду,стоянки чи поселення якого не було зафіксовано археологами на сокальській землі.Тому зрозуміло,що дата заснування міста - тема дискусійна. Яле як прийнято у істориків вік міста нараховується із першої письмової згадки.

Ітак від недавна сокальчани святкують своє день народження нараховуючи свій вік від 1377 року.Звичайно,ця дата стосується уже добре заселеного міста,яке можливо мало свою вагому точку в історії.Колискою міста на ті часи було лівобережжя річки Західний Буг.На правому березі ріки,розташовувався замок.Можливо на початках було невеличке поселення в кілька дворів.Та будівництво замку,який міг бути піднятий для укріпленя кордонів (Сокаль і по сьогоднішній день є прикордонним містом) дало прискорення осіданню сімей на цих землях,котрі належали до Белзького удільного князівства.У замку довший час проживав князь мазовецький і принц руський Зимовит, чоловік Олександри,сестри польського короля Ягайла.Так у 1411 році Зимовит видав привілей для міста Буська.А у 1424 році місто Сокаль отримує Магдебурзьке право із Зимовитих рук,який помер у 1462 році і Сокаль у складі Белзького князівства перейшов до польських володінь.Таким чином навколишні села із Сокалем на чолі утворили Сокальське староство.

На перший погляд польські королі ставились добре до цього старовинного руського міста.Місту було надано чимало привілегій,які б сприяли в його розвитку.Та це лише було необхідною допомогою,адже Сокаль неодноразово зазнавав нищівних ворожих нападів які тривали майже 20 років,з 1499 по 1519р.Остання подія різко повернула історичний шлях міста.2 серпня 1519 року польсько-українська армія під командуванням гетьмана М.Фірлеєма та князя К.Острозького зазнала остаточну поразку від татарського війська.Верхівка армії врятувалась відступивши та сховавшись в сокальському замку.Місто залишилось для мародерства ворогам.Народні вислови : "камня на камні не осталось" чи "зтерти з лиця землі" вдало підходять для того,щоб описати становище Сокаля після відходу татарських військ.Посіяний страх, який ще довго нагадував про себе димом,лаєм собак та криком залишившихся в живих людей, зробив свій еффект.У 1524 році місто було перенесене на правий берег р.Буг де його можна побачити й сьогодні.

З ентузіазмом почав розбудовуватись правобережний Сокаль.Чорний день міста відійшов у минуле.Та набіги татарів продовжувались і надавали своїх матеріальних ушкоджень.Кілька пожарів також притормозило розвиток міста.Та недивлячись на все Сокаль приймає активну участь у світовій історії.Так у 1594 році в найстарійшій церкві св.Миколая була проведена нарада українських церковних ієрархів на тему унія з Римом.У 1650 році розпочалась будова емблематичної споруди Сокаля монастиря Бернардинів.У 1656році до міста завітав гетьман Б.Хмельницький, який розбив свій табір в урочищі Валівка.Гетьман Ханенко таборував під Сокалем у 1672р.,шведські війська у 1702р.В 1704р. на бабинецьких полях обозом стояв король Август ІІ, а в 1708 році поляк А.Сеневський розбив тут литовські війська.Між голодними військами та пожежами,не дивлячись на пільги ,місту було важко встати на ноги.Та здається у 1830р.справи пішли на поправку.З усієї Галичини до Сокаля почали з"їжджатися шляхтичі,аби насолодитися сокальським кусочком Бугу.Своєрідний курорт,який крім туристів приніс і їх гроші, що дало змогу поповнити казну та обновити Сокаль новобудовами.У 1841р. місто розширяється придбавши навколишні села Бабинці і Косин.А у 1885році до Сокаля приїхав поїзд.Ця подія остаточно відкрила місту дорогу до розвитку.І уже під кінець ХІХст.Сокаль належав до 30-ти найголовніших міст Галичини.

Активну участь Сокаль прийняв і у першій світовій війні.13 серпня 1914 року Сокаль був зайнятий російським військом під командуням генера Рузського.В липні 1915 року австрійські війська під командуванням генерала Меккензена вступили в бій із росіянами пересунувши таким чином фронт.У 1918р.5-та Сокальська бригада при Українській Галицькій Армії,брала активну участь у боях за долю Західно Української Народної Республіки.1919р.Галичина переходить до складу Польщі і з нею Сокаль.У 1939 році Сокаль у складі Західної України став частиною Радянької України та Союзу Радянських Соціалістичних Республік.А 22 червня 1941 року у Сокаль вступили фашистські війська.Активну участь взяли сокальчани і у визвольній боротьбі ОУН-УПА.Та по закінченню 2-ої світової війни та винищенні українських підпільників у Сокалі запанував комунізм.У часи радянської влади у місті було збудовано кілька індустріальних комплексів ,що привело до нового напливу людей та розширенню міських територій.Клич останнього секретара СРСР М.Горбачова "ПЕРЕСТРОЙКА" долунав і до Сокаля.Люди взяли активну участь в духовно-національному визволенні.Так у 1991 році Сокаль став незалежним українським містом у складі нової вільної України.

На сьогодні це 30-ти тисячне зелене місто на березі річки Західний Буг. Місто із своєю давньою історією, із своїми дворами та її власниками. Усі із своїми маленькими історіями -атомами, цього жвавобючого серця - СОКАЛЬ.

sok · Gość

Sokal - Chapels and Clock Towers Retrace the Past

The Slavic word ‘sokol’ means ‘falcon’, leading many to believe that the town of Sokal was named after this beautiful bird of prey. The town was mentioned in documents dating back to 1377, and was granted rights under the Magdeburg Law in the year 1424, allowing the residents to cut trees down for the building and development of the town. The peaceful Buh River that runs past the town supplied its residents with fish, and today it is a beautiful feature of the town.

Located in the Lviv Oblast of Ukraine, the town of Sokal is situated in a district of its own, namely the Sokal District. The town has a wonderful history and reminders of its past are scattered across the landscape. It used to fall under Poland during the years of 1918 to 1944, but as a part of Ukraine, the town has grown into a wonderful attraction, while remaining picturesque and quaint in certain ways.

There are many attractions in the town of Sokal for visitors to enjoy and tourists will find the town to be fascinating and wonderful to explore. Some of the landmark structures featured in Sokal include the breathtaking St Peter and St Pauls Church, a nineteenth century chapel, the sixteenth century St Nicholas Church, the Bernardine Monastery and the remains of a 1762 synagogue that is a significant landmark in the city. Sokal City Hall is another magnificent structure to visit, with its neatly painted and well maintained features, and its beautiful clock tower. Further outside the city, there are a number of activities and attractions to explore in the surrounding towns and villages, such as the Roztoczansky National Park, Powazsky Warsaw Cemetery and the Warsayske Ghetto.

Sokal might be one of the smaller cities in Ukraine, with an estimated population of approximately twenty-two thousand, but it is most certainly a picturesque and interesting destination. It is a recommended attraction in the country and visitors to this unique town will not be disappointed.

sok · Gość

Sokal - Kapliczki i Clock Towers odtworzyć przeszłość

Słowiańskiego słowa "Sokół" oznacza "Sokół", co w wielu wierzyć, że miasto Sokal został nazwany po tym pięknym drapieżnego ptaka. Miasto zostało wymienione w dokumentach sięga 1377, i uzyskała prawa w prawie magdeburskim w roku 1424 r. umożliwiając mieszkańcom do cięcia drzew w dół w celu budowy i rozwoju miasta. Spokojnej rzeki Bug, który działa przeszłości miasta dostarczone jej mieszkańców z ryb, a dziś jest piękny funkcji miasta.

Znajduje się w obwodzie lwowskim na Ukrainie, miasto Sokal znajduje się w dzielnicy własne, a mianowicie powiat Sokal. Miasto ma wspaniałą historię i przypomnienia o przeszłości są rozproszone w krajobrazie. Kiedyś Polska wchodzi w latach 1918 r. do 1944, ale jako część Ukrainy, miasta stała się wspaniałą atrakcją , a jednocześnie jest malowniczy i oryginalny w określony sposób.

Istnieje wiele atrakcji w mieście Sokal dla odwiedzających i turystów będzie cieszyć się znaleźć miasta, które mają być fascynujące i wspaniałe do zbadania. Niektóre struktury biorące udział w przełomowym Sokal to zapierające dech w piersiach świętych Piotra i Pauls Kościoła w XIX-wiecznej kaplicy, w XVI wieku św Mikołaja, Klasztor Bernardynów i pozostałości synagogi z 1762, który jest istotny punkt orientacyjny w mieście. Sokal City Hall jest kolejnym wspaniałym struktury odwiedzić, z starannie pomalowane i dobrze utrzymane funkcje, a jego piękne wieżą zegarową. Dalej poza miasto, tam jest wiele działań i atrakcji do zwiedzania w pobliskich miejscowościach i wsiach, takich jak Roztoczansky Park Narodowy, Powazsky Warszawie Cmentarz i Warsayske getta.

Sokal może być jednym z mniejszych miast na Ukrainie, o szacunkowej populacji około dwadzieścia dwa tysiące, ale jest z pewnością malownicze i ciekawe miejsca przeznaczenia. Jest to zalecane atrakcją w kraju i odwiedzających tego wyjątkowego miasta, nie będą rozczarowani.

V3HRHN · Gość

1. Historia

W XII wieku wchodził w skład księstwa włodzimierskiego. Pierwsza pisemna wzmianka o miejscowości pochodzi z 1377 roku. W 1424 otrzymał prawo magdeburskie od księcia mazowieckiego Ziemowita, a w 1462 r. wszedł w skład nowo powstałego województwa bełskiego.

W XV i XVI wieku często pustoszony przez Tatarów. 2 sierpnia 1519 klęska wojsk polsko-litewskich pod wodzą hetmana wielkiego litewskiego Konstantego Ostrogskiego i doszczętne spalenie miasta w bitwie pod Sokalem z Tatarami. W bitwie tej odznaczył się Fryderyk Herburt który bronił miasta przed Tatarami w otwartym polu, swoją walkę zakończył bohaterską śmiercią, zostawiając pięcioro dzieci. Polski poeta okresu baroku Mikołaj Sęp-Szarzyński w kilkadziesiąt lat później poświęcił Fryderykowi swój poemat Pieśń o Fridruszu, co pod Sokalem zabit

Kolejne lata to wyniszczające miasto najazdy Kozaków.

Po pierwszym rozbiorze Polski miasto znalazło się w zaborze austriackim, w prowincji Lodomeria. W okresie zaborów Sokal stał się małym kurortem dla polskiej szlachty, która budowała tutaj swoje letnie rezydencje. Po tych rozbudowach w dwudziestoleciu międzywojennym jedna z ulic przy której stanęły szlacheckie rezydencje otrzymała nazwę Szlacheckiej (obecnie ulica Chmielnickiego). W 1885 przez miasto poprowadzono kolej żelazną, co znacznie przyczyniło się do jego ponownego rozwoju. W 1881 roku Sokal zaliczany był do 30 największych miast Galicji i liczył wówczas 8000 mieszkańców.

19 października 1918 Sokal znalazł się w ZURL, a następnie ponownie w granicach Polski. W okresie międzywojennym znajdował się w województwie lwowskim, w powiecie sokalskim. Po napadzie sowieckim 17 września 1939 na Polskę okupowany przez ZSRR. Od 1941 wchodził w skład Generalnego Gubernatorstwa. Zdobyty 19 lipca 1944 przez wojska radzieckie[1].

Po zakończeniu działań wojennych część Sokala (wieś Żwirka) pozostała przy Polsce, po czym 15 lutego 1951, w ramach umowy o zamianie granic została włączona do Ukraińskiej Socjalistycznej Republiki Radzieckiej będącej częścią ZSRR.

Do dnia dzisiejszego zachował się wzór pieczątki miasta z początku XVI wieku z wizerunkiem sokoła.

2. Zabytki

•Klasztor bernardynów z kościołem Marii Dziewicy, zespół klasztorny z XVII wieku - klasztor to monumentalna budowla w stylu barokowym, położona w dzielnicy Sokala - Żwirka (dzielnica ta do 1951 roku znajdowała się w granicach Polski). Klasztor był do wybuchu II wojny światowej miejscem kultu Matki Bożej Sokalskiej. Po zakończeniu wojny święty obraz został przeniesiony do jednej z krakowskich kaplic, a od 2002 roku znajduje się w Sanktuarium w Hrubieszowie. Natomiast sam klasztor został zamieniony na więzienie o zaostrzonym rygorze i znacznie zrujnowany.
•kościół św. św. Piotra i Pawła z początku XX wieku. Obecnie cerkiew
•synagoga z XVII wieku, obecnie w ruinie
•cerkiew św. Mikołaja z końca XVII wieku
•kaplica św. Mikołaja

3. Zobacz też

•Umowa o zmianie granic z 15 lutego 1951

4. Linki zewnętrzne

•Sokal w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XI (Sochaczew - Szlubowska Wola) z 1890 r.
•Sokal w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV, cz. 2 (Januszpol - Wola Justowska) z 1902 r.
•Zdjęcia z Sokala
•Klasztor Bernardynów (j.ukr)

5. Przypisy

1.ВОВ-60 - Сводки

Powiat sokalski (1920-1939)

Siedziba powiatu - Sokal

Przynależność wojewódzka woj. lwowskie

Miasta / Prawa miejskie (1920-34 →) Bełz • Sokal

Miasteczka (1920-34) Krystynopol • Tartaków Miasto • Waręż Miasto

Gminy miejskie (1920-39) Bełz (→) • Sokal (→)

Gminy wiejskie zbiorowe
(1934-39) Bełz (→**) • Chorobrów (→) • Korczyn (→) • Krystynopol (→**) • Parchacz (→) • Skomorochy (→*) • Tartaków (→) • Waręż (→)

Legenda *) częściowo pozostała w Polsce; **) częściowo włączona do ZSRR

Miasta obwodu lwowskiego

Bełz • Borysław • Bóbrka • Brody • Busk • Chodorów • Chyrów • Czerwonogród • Dobromil • Drohobycz • Dublany • Gliniany • Gródek • Jaworów • Kamionka Bużańska • Komarno • Lwów • Mikołajów • Morszyn • Mosty Wielkie • Mościska • Nowy Kalinów • Nowy Rozdół • Nowojaworowsk • Przemyślany • Pustomyty • Rawa Ruska • Radziechów • Rudki • Sambor • Sądowa Wisznia • Skole • Sokal • Sosnówka • Stary Sambor • Stebnik • Stryj • Truskawiec • Turka • Uhnów • Winniki • Złoczów • Żółkiew • Żydaczów

Rejony obwodu lwowskiego

Rejony brodzki • buski • drohobycki • gródecki • jaworowski • kamionecki • mościski • mikołajowski • przemyślański • pustomycki • radziechowski • samborski • skolski • sokalski • starosamborski • stryjski • turczański • złoczowski • żółkiewski • żydaczowski

Wydzielone miasta obwodu Borysław • Drohobycz • Lwów • Morszyn • Nowy Rozdół • Sambor • Stryj • Truskawiec • Czerwonogród

Kategorie: Miasta obwodu lwowskiego, Województwo lwowskie, Rejon sokalski
W innych językach: English, Deutsch, Français, Italiano, Русский, Română, Українська, Qırımtatarca